-
1 meridies
merīdiēs, ēī m. (у Amm тж. f.) [из medīdies от medius + dies ]1) полденьpost meridiem C, PJ — после полудня, пополудни2) юг (ad meridiem vergere Nep, spectare Cs)
См. также в других словарях:
ASCII — Graece Α῎ςκιοι, populi apud Indos sic dicti, quod apud eos, Sol merô meridie umbram non faciat, Plin. l. 2. c. 73. Quod de Taprobane prodit Diodor. Sic. ex Iambuli relatione. Vide Salmas. ad Solin. p. 4. et supra Ascia … Hofmann J. Lexicon universale
